Про нас

Піднесення на престоли святих –  шлях до вшанування святих у Католицькій Церкві. Проведення процесу проголошення святим в Католицькій Церкві має на меті зібрати усі свідчення про майбутнього кандидата на святого. Напротязі віків Церква виробила правила і критерії яких дотримується у верифікації геройської практики чеснот чи мучеництва за Христа. Факт геройської практики чеснот праведника чи смерті мученика за віру in odio fide та ісповіді віри у випробуваннях, який супроводжує жива пам’ять про подвиг праведника серед Божого народу, тобто слава святості (fama di santita) є підставою початку процесу визнання святим або канонізації. Місія «Постуляційний Центр беатифікації й канонізації святих» Української Греко-Католицької Церкви покликана Синодом єпископів УГКЦ у травні 1992 року для допомоги Патріарху та місцевим ієрархам у проведенні процесів беатифікації й канонізації cвятих.

Головні цілі і завдань Місії:

- консультації урядовців процесу щодо прослави кандидатів на святих у організації і проведеннї беатифікаційних і канонізаційних процесів;

- науково-пошукова робота матеріалів і документів повязаних з життям і духовною

спадщиною кандидатів на святих;

Учасники курсу Агіографії у фондах іст. архіву, Львів

- публікація біографічних матеріалів, оригінальних творів, аналітичних студій, листів і документів до беатифікаційного процесу;

- популяризація кандидатів, над життям яких проводиться процес беатифікації;

- пошук і опитування наочних свідків, які знали Слуг Божих які перебувають у беатифікаційному процесі.

Справа канонізації - процес, за допомогою якого Церква, через законну владу, а саме Папу і єпископів, вивчає спілкування Бога з Церквою через життя, смерть та діяльність Слуги Божого. У кінцевому результаті, його життя і ріст у чеснотах у співпраці з Божою благодатю у Церкві, єпископи вивчають і після апробування подають до почитання для громади вірних. Для того, щоб ініціювати справу канонізації потрібно розглянути і перевірити усі зібрані документи і свідчення як позитивні так і негативні про святість життя Слуги Божого. 

Похорон о. Маркіяна Савчина, ЧСВВ, Жовква 1970-ті рр.

Беатифікація - акт яким Святіший Отець уділяє дозвіл на публічний церковний культ Слуги Божого, культ якого поширюється на певну територію (народ, єпархію) або до визначеної групи осіб (Чин, Згромадження). 

Канонізація – акт яким Святіший Отець остаточно і урочисто проголошує що християнин католик перебуває в вічній славі Царства Небесного, заступається за нас у Господа і має бути публічно шанований в усій Католицькій Церкві. Церква подає його  приклад до наслідування - як жити у вірі, почитання та моління усьому народу Божому через публічний церковний акт проголошення святим. 

  Єпископи Католицької Церкви мають право на території ввіреної їм єпархії, розпочинати процес беатифікації тих католиків, які після смерті втішаються славою святості серед люду Божого. На єпархіальній стадії процес полягає у зборі інформацій pro et contra щодо життя Слуги Божого. Після успішного її завершення справу передають у Конгрегацію справ святих для аналізу фахівцям історикам та богословам у випадку мучеництва і геройської практики чеснот та медикам у випадку оздоровлення, їх судження розглядає колегія кардиналів яка позитивне рішення преставляє через префекта Конгрегації святих який представляє його для винесення остаточного судження Папі Римському. Святіший Отець має право проголошувати того чи іншого Слугу Божого блаженним, а згодом потверджувати святим. 

Єпископ місця уряду ex ufficio або на вимогу вірних чи громад розглядають славу святості життя Слуги Божого. У процесі прослави святим Католицька Церква керується апостольською конституцією Divinus Perfectiones Magister як також Mater Sanctorum та інструкцією Normae Servandae.

Iter процесу Беатифікації.

І. Попередня фаза беатифікаційного Процесу

Потрібно визначити суттєві риси Процесу: а) чи серед вірних Слуга Божий втішається славою святості (fumus santitas). Cлава святості має бути  серед вірних поза межами парафії чи Чину у якому жив Слуга Божий та поширюватися серед вірних.  Слава святості має випливати з прикладу життя Слуги Божого, і поширюватися природньо. 

б) Визначитися чи Процес щодо Слуги Божого має проводитись - шляхом збору проб геройської практики чеснот (паралельно можна вести процес верифікації чудесного оздоровлення за посередництвом Слуги Божого , або шляхом збору проб слави мучеництва Слуги Божого.  

в) природа Процесу щодо свідків – процеси недавні коли про життя Слуги Божого можуть посвідчити численні очні свідки життя святості Слуги Божого, основне дослідження здійснює церковний трибунал, та процеси давні або історичні – свідками є особи які лише чули про Слугу Божогоex audivibus, основний матеріал – документи. У такому Процесі основна роль у дослідженні відводиться історичній комісії.

Сл. Б. о. Михайло Вовчик з родиною

ІІ. Початкова фаза Процесу.

1.      Єпископ місця, де помер чи загинув Слуга Божий розпочинає Процес. Можна просити у випадку мучеництва зміни компетенції форуму – у випадку Сибіру – римо-кат. єпископ Йосиф Верт з причини того що більшість доказів (документів і свідків) знаходяться у даній єпархії.

2.      Єпископ Декретом призначає Постулятора.

3.      Постулятор провівши дослідження подає звіт судження щодо того чи варто розпочинати процес. У додатку: 1) біографії Слуги Божого та опис актуальності його прикладу для сучасної людини.  2) список опублікованих творів Слуги Божого або декрет про їх відсутність. 3) подає список свідків (8 очних свідків, які знали і суттєво описують життя і характер Слуги Божого).

4. Консультація Єпископа у справі Процесу

А) з Синодом єпископів, або принаймні на рівні Митрополій;

Б) З Апостольським Престолом – Nulla osta щодо Процесу у Конгрегації у справах святих (що свідчить що Конгрегація  згідна рішенням єпископа розпочати беатифікацію Слуги Божого).

5. Прийняття і публікація Звіту Supplice libello з проголошенням Декрету початку Процесу.

Вирок о. Степана Венгриновича

6) Створення Трибуналу а) декрети - делегата єпископа, промотора справедливості - нотара і додаткових нотарів Процесу; б) Присяги –перша сесія - Сесія відкриття Процесу.

І. Збір документів - доказового матеріалу

1) публіковані твори – зібрані Постулятором і передані Єпископу для оцінки радниками богословами згідності опублікованих творів Слуги Божого з вірою і мораллю Церкви de fide et bonis moribus, або декларація про відсутність творів. Якщо твори згідні з навчанням Церкви, радники богослови укладають звіт про відповідність літературної спадщини Слуги Божого навчанню Католицької Церкви. Радники богослови не можуть бути свідками у Процесі. 

2) Історична комісія – пошук і збір документів знавцями істориками

 Душпастирі на засланні, пос. Джонка, Хабаровськ, 1954

- колегіальне приготування  in solidum звіту знавців істориків. Радники з історії збирають увесь документальний матеріал і подають висновок про повноту опрацювання Справи та автентичність документів.

Основні частини звіту - 1. Біографія Слуги Божого з бібліографічними посиланнями; 2. Опис духовності Слуги Божого; 3. Опис проявів святості Слуги Божого. 4. Перелік архівів та закладів, які були консультовані; 5. Характер зібраного матеріалу. 

До звіту додається перелік документів - опублікованих творів Слуги Божого, його неопубліковані писання, його листування, публікації і матеріали про Слугу Божого. 

ІІ. Збір свідчень

Єпископ розваживши справу, дає дозвіл опитати свідків, яких представляє Постулятор,

1.      Приготування запитника виконує  промотор справедливості на основі біографії укладеної істориками. Запитник

2.      Якщо потрібно терміново опитати свідків (похилих віком) опитування проводиться паралельно до процесу збору документів Істориками. 

3.      Слухання свідків яких представив Постулятор, та кількох свідків яких Трибунал сам знайшов з уряду (ex ufficio). Окрім очних свідків з рідні і знайомих, співбратів по Чину  має бути значна частина свідків з поза цього ареалу тобто вірні, медики, вчителі з якими Слуга Божий спілкувався у побуті (pars notevole di estranei).  Б) свідки "de auditu", які чули від очевидців про життя і чесноти Слугу Божого.

Свідки складають присягу, вказують від кого походить інформація (сам бачив, з розповіді очевидця), підтвердження свідчення Нотарем Процесу  автентифікація свідчення нотарем – Канцлером Єпархії.

Процеси мучеників та визнання геройської практики чеснот проводяться окремо, як і процеси по визнанню чуда оздоровлення.

Свідчення про о. Йосифа Осташевського, Підберізці

Зібрані матеріали Справи передаються судді, який вивчивши документи виносить вирок.

ІІІ. Закриття Процесу.

1.      Публікація документів Справи – Актів декретом який завірює Нотар, Відвідини гробу і дому. Звіт про стан могили чи кімнат. Декрет єпископа про дотримання декретів Урбана VІІІ про відсутність культу Слуги Божого.

2.      Справи беатифікації передаються до Риму у 2 прим., з екземпляром творів Слуги Божого та їх експертною оцінкою істориків і богословів.

З оригіналу робляться дві копії, які звіряють з оригіналом (архетипом).

Якщо є необхідно роблять переклад Актів з перевіркою і декларацією вірності перекладу мові оригіналу. Приготування двох копій у мові оригіналу і авторизований переклад. 

Остання або заключна сесія  – запечатують Справу з підписом Нотара і листом єпископа і деклараціями Промотора Справедливості і Постулятора.  Єпископ номінує Курєра, який склавши присягу, отримує документи Справи і передає особисто у Конгрегацію у справах святих у Римі. 

На Римській стадії єпископ який скеровує процес на дослідження номінує Постулятора Римської стадії, який звертається до Префекта Конгрегації з проханням про відкриття Процесу. Після приписаної перевірки документів під час відкриття актів Процесу, від Конгрегації номінується Відповідальний (Релятор), який вивчить акти і зробить оціночний звіт про зібрані матеріали. Далі історики і богослови розглядають зібраний матеріал продовять додаткове розслідуванння і дають судження про повноту матеріалів справи і геройську практику чеснот Слуги Божого. 

Блаженні Новомученики УГКЦ

Після позитивного рішення знавців Конгрегації документи Справи  з висновками експертів Промотор віри представляє Колегії Кардиналів, яка розсудить чи приклад життя святого є актуальним і потрібним для виставлення для почитання у Католицькій Церкві. Позитивне рішення колегії кардиналів Префект представляє Святішому Отцю і рішенням Святішого Отця у вигляді Декрету про визнання героїзму чеснот Слуги Божого є підставою до надання йому титулу Праведний (Venerabile), і початок публічне його почитання у єпархії, яка розпочала Процес. Із ствердженням чудесного оздоровлення за посередництвом Слуги Божого Апостольський престол визначає дату проголошення його блаженним. Проголошення блаженного здійснює префект Конгрегації святих, або Святіший Отець урочисто у часі Божественної Літургії через зачитання декрету Святішого Отця про признання Слуги Божого блаженним для вшанування у локальній Церкві. 
Пасторальною ініціативою Місії Постуляції є втілення у світогляд вірних бачення християнської святості, як щоденного вибору шляху наслідування Христа через участь у Святих Тайнах і вибору шляху соціального служіння ближнім через приклад праведного Кир Андрея Шептицького. Тому серед пасторальних ініціатив Місії Постуляції святих є підтримка духовного розвитку молоді через залучення у  християнські спільноти.  Триває плідна співпраця з творчим форумом для дітей "Золотий мольберт-слідами Кир Андрея" у рамках якого творча молодь України може поділитися митецькими талантами та збагатитись пізнаючи правди віри, приклади святих, про яких молоді розповідаємо відвідуючи під час пленерів церкви і монастирі Галичини.