Шляхом Слуг Божих отців Михайла Вовчика і Степана Венгриновича

о. Михайло, Торчиновичі

24 червня 2014 р. з Самбора вирушила проща до Лаврова, біля 200 прочан у дорозі проходячи селами Ваньовичі, Торчиновичі розважали життєвий шлях Слуг Божих о Степана Венгриновича та Михайла Вовчика, які ціле своє життя посвятили духовній опіці вірних Самбірщини. У с. Торчиновичі за ініціативи пароха о. Івана була приготована урочиста  академія, де вірним розповіли про долю юнака Михайла, з Старого Самбора, який вишколювався у семінарії у Львові а згодом у Перемишлі, одружився жінка Анна подарувала отцю двох синів Іларіона і Ореста та дочок Стефанію і Ірину. Душпастирював отець у с. Мшанець а згодом у у с. Лопушана Хомина. Зусиллями отця у селі була створена читальня «Просвіти». Він вчив катехизму в школі. У читальні люди гуртувалися і це допомагало у зрості  українського духа, до пробудження національної свідомості. Отця було обрано головою читальні, а дружину бібліотекарем.

Заохочував отець працювати над поширенням католицької преси: «Заки ще народ не заразився хоробою нової, комуністичної часописи, то треба йому дати яко „antidotum“ ло

На шляху до мети, Ст. Самбір

комуністичної хороби - католицький популярний часопис». В 1942 р. отець отримав призначення до с. Торчиновичі,  де пережив німецьку окупаційну владу і при приході радянської влади залишився з вірними. Як парох він відпровадив в останню дорогу вбитих радянськими військами українців, у боях під Бродами загинув його син Іларіон. Перед приходом більшовиків він відправив дружину і дітей на Захід, а сам залишився з вірними, а почався тиск на греко-католицьке духовенство, парафіяни радили: „Отче, та підпишіть їм те православ’я. Ви маєте жінку, дітей, як вони будуть без вас жити?” На що Слуга Божий відповідав: „Я присягав служити Католицькій Церкві і готовий покласти за це життя”. Перед арештом повернулася жінка з дітьми і це найбільше його турбувало, однак він залишився при власному переконанню: “Діти вибачте мені, що я залишаю вас без матеріального забезпечення, а найбільше, що залишаю вас без даху над головою. А про Іру (наймолодшу дочку) подбає Бог. Усіх вас віддаю в опіку матері Божої”. 
                                                      Образ Слуги

Божого як турботливого батька залишився у серці дочки Стефанії: «Отець усе просив: «Діти дбайте один про одного. Дбайте про матір. Пам'ятайте померлих рідних». Приклад життя пароха до глибини душі врізався у серця вірних та прочан, і взявши памятну закладку з молитвою за прославу Слуг Божих вірні вирушили далі. У часі дороги під покровом Слуг Божих сприяла погода, а гостинні вірні у с. Торгановичі та Лінина підкріпили сили прочан, так що о 21.00 год.  вірних зустрічали ченці монастиря св. Онуфрія у Лаврові.  Молитва, відпочинок і трапеза скріпили духовні і тілесні сили прочан, а зранку до свята долучилися вірні з с. Великосілля, Самбірщини, Турківщини та з малоберезнянського монастиря з Закарпаття. Соборну літургю очолив о. Ігумен Атаназій а зі совом проповіді до вірних звернувся о. Михайло Лучків. Після Літургії вірні приложилися до мощей св. Онуфрія пустинножителя і скріплені на силах повернулися додому з прагненням продовжити подвиг віри ісповідників віри УГКЦ.