Робоча зустріч істориків і богословів у Варшаві

Обговорення доповіді, Варшава 

22-24 липня 2014 р. відбулася робоча зустріч істориків Церкви та богословіву Свято-Успенському монастирі оо. Василіан  у Варшаві, в рамках приготування до Ювілею 400-ліття  затвердження Конституцій Конгрегації Пресв. Трійці у Литві, яка стала основою сучасного Василіанського Чину. Організатор зустрічі Протоігумен Свято-Покровської провінції у Польщі о. Ігор Гарасим, ЧСВВ, ознайомив учасників з фондами бібліотеки і архіву Василіан у Варшаві. 

У першій доповіді   Короткий нарис історії дому і церкви василіанської в Варшаві 1930–1964 рр. о. Павла Пушкарського як джерело до вивчення історії Василіанського Чину, проф. Ігор Галаґіда розповів про будні ченців і драму війни коли під час Варшавського повстання 1944 р. під руїнами монастиря загинули два ченця, а серед тих ченців, які посвятили труди і сили на його відбудову прикладом життя посвяти вирізнявся о. Павло Пушкарський, ісповідник віри, ігумен обителі, а згодом і Протоігумен Провінції. Отець засуджений за передачу матеріальної допомоги духовенству, опісля радо приймав та допомагав отцям і сестрам ризикуючи повторним арештом, та підтримував зв'язки як з ієрархією Чину у Римі так і з Примасом Польщі. У дискусії було зазначено що  життя окремих Василіян у радянській Польщі є повчальним прикладом і гідним до наслідування, зазначили що потрібно ретельно збирати документи для синтетичної праця про життя Василіян у період тоталітаризмів ХХ ст. з огляду на що є важливо наповнювати фонд документів і свідчень про життя Василіян у Провінціях. Якщо приклад їх життя буде промовистим і поширюватися серед вірних ці матеріали стануть основою матеріалів подання єпископу прохання про їх беатифікацію.  

Учасники зустрічі, 24.07.2014

Друга доповідь п. доктора Ігоря Скочиляса, Василіанський Чин та руське унійне відродження у Київській митрополії останньої чверті XVII - початку XVIII століть. Він зазначив що аналіз джерел показує що ідентичність Київської митрополії закорінена у дарі хрещення Київської Русі. Доповідач зазначив політичну незаангажованість церковних еліт митрополії і їх відкритість до «інших» культур, плекання єдиної літургійної традиції, пошук єдності (унії) попри конфесіоналізацію Церкви у час релігійних воєн у Європі. Реформа Велямина Рутського та св. Йосафата зробила з Чину один з дієвих середників поширення Унії. Ченці василіяни дали як духовну (святі і мученики), так і культурну (школи і друкарні) так і матеріальну (фундація семінарії у Мінську) підтримку ієрархам у час реформи. Архітектура монастирів оо. Василіян у Вільнюсі, Березвичі, Мінську, Битені дає можливість говорити про народження культури – василіанського барокко. У діалозі з православними, ченці формулювали київську традицію богослов’я, та пошук шляхів поєднання на основі київського патріархату в єдності з Римом. 
На Замойському синоді під проводом митр. Лева Кішки утвердилась унійна модель розвитку Київської митрополії Slavia unita. Вивчення історії Київської Митрополії і опрацювання джерел до Історії Унії започатковані Кир Андреєм і продовжені у серії Analecta OSBM охоплюють стосунки ієрархів і Апостольської столиці, ці джерела діяльності ієрархічних еліт мають бути доповнені дослідженнями актів візитацій, капітул, хронік, житій духовенства, архітектури і фольклору що дасть змогу поглянути на інший вид джерел пов’язаних з діяльністю монастичної і парафіяльної цивілізації. Комплексний аналіз дасть змогу належно оцінити спадщину Київської митрополії від часів Київської Русі, Литовсько-Польської держави, Австроугорщини... і зробити урок історії для ствердження ідентичності УГКЦ і  пріорітетів розвитку у сучасну добу.

Джерела ЧСВВ, 1930

Завершальною була доповідь о.д. Романа Завійського, Сучасний стан українського богослов’я та дискусії про ідею Київської Церкви в середовищі українських Церков. Отець вказав що богослов’я це  концептуалізація досвіду (віровчення, богослужіння, духовність) церковного життя у світлі Божого Об’явлення та водночас інструмент Церкви, який на основі Церковного Передання дозволяє дивитися в майбутнє та визначати майбутнє Церкви. Богословські школи Сходу І тисячоліття християнства залишили спадщину Св. Отців, а на Заході богослов'я плекалося при монастирях бенедиктинців, у Середні віки у ХІІІ-му століття з розквітом схоластики св. Томи в Західній Європі було засновано близько 30 університетів з богословськими факультетами. Прототипом сучасного Католицького університету стала заснована у 1553 р. Римська колегія оо. Єзуїтів - Грегоріянум. Таким чином традиція богословя прийшла у сучасне богослов’я УГКЦ закорінене у візантійській традиції прийшло через школи єзуїтів, статс-семінарій АвстроУгорщини  та у Речі Посполитій плекалося митрополитом Кир Андреєм в Львівської Богословської Академії який у склад викладачів вводив професорів, які закінчили школи Заходу, але були вірні візантійській традиції Церкви. 
Учні богослови як душпастирі так і миряни витримали іспит

Пам'ять ченців, Analecta

віри радянського періоду у плеяді святих і мучеників, в великій мірі ще не проголошених, має державну акредитацію і чекає на акредитацію і визнання Апостольської столиці. Отець Богдан зазначив що завданням сучасних богословів черпати з неопатристичної традиції Сходу і неосхоластики Заходу. У консолідації (об’єднанні) зусиль богословів мирян і ченців, має вироблятися сучасна парадигма богослівя - життя у Христі. Вірні мають бути відкритим на потреби суспільства і поширювати Добру Новину. 

Як підсумок конференції було прийнято рішення запропонувати Генеральному проводу оо. Василян у Римі організувати міжнародну конференцію, «Василіанський Чин: 400-літня історія на порозі ІІІ тисячоліття»  з доповідями у тематичних секціях: 1. Ґенеза Василіанського Чину. Реформа митр. Йосифа Велямина Рутського. 2. Свщм. Йосафат - Мартирологія Чину. 3. Організаційна структура та внутрішнє життя Чину. 4. Служіння Христовій Церкві. 5. Суспільне служіння Василіян.

о. Полікарп Марцелюк, ЧСВВ