о. Августин |
3 лютого 2017 р. греко-католицька громада у с. Черепин вшанувала річницю смерті Слуги Божого о. Августина-Клемента Цебровського. Після Літургії і панахиди вірні пригадали родини душпастиря, які за вірність громаді полягли жертвами насилля партизанської боївки.
Біографія отця Августина та імості Олександри
04.02.1888 р. – народився в с. Романове Тернопільської обл.
1908 р. – закінчив гімназію в Тернополі.
1912 р. – прийнятий в семінарію.
10.12.1922 р. – рукоположений на священика. Служив у м.
Роздолі, с. Ушня Золочівського р-ну.
Імость Олександра |
16.07.1827 р. – парафію у с. Черепин відвідав митрополит
Михайло Левицький
З 1852-1865 р.р. – служив о. Михайло Коновалець (син Євген –
творець ОУН).
З 1887-1895 р.р. – служив о. Пилип Пелех (його дочка Олександра – жінка
о. Августина).
1920 р. стараннями о. Пилипа Пелеха завершено будову та
розписи храму Стрітення, дзвіницю,
плебанію
З 19.09.1922
р. – о. Августин починає душпастирську
працю у храмі с. Черепин, Львівської обл.
Сім’я Цебровських не мала
москвофільських поглядів, а продовжували справу своїх отців попередників,
робивши постійні нововведення у житті церкви і села.
З
його матеріальною допомогою відремонтували
4 млини, щоб молоти зерно і збудували двоповерхову цегляну читальню «Просвіта». На першому поверсі була молочарня - де було дві центрифуги.
Селяни звозили молоко, а потім везли в Сихів на продаж - сир, масло, молоко.
Для Просвіти отець придбав більше 350 книг і журналів. Працювали
гуртки: драматичний і вокально-танцювальний «ЛУГ», для якого отець придбав 10 духових
інструментів. З благословення отця
ансамбль «Луг» і духовний оркестр виступали в селах і у Львові, привозили з
виступів гроші і цінні подарунки.
Читальня «Просвіта», Черепин |
-
Магазин
який на початку орендував єврей продаючи алкоголь, стараннями о. Августина
закрився, натомість українці там організували магазин матеріалів і господарських
товарів, а згодом кооперативну спілку.
Отець утримував Дитячий садочок «Сонечко» Їмость з допомогою жінок в селі організувала дитячий садок.
За кошти парафії отець утримував керівничку садочку, та три виховательки сільські
жінки.
Серед його вихованців 3 хлопців вчилися за його
кошти. Андрій Мостович і Олександр Марченко,
студенти університету жили
в отця і допомагали в лекціях, виставах і виступах. Читали в «Просвіті» українські твори, проводили лекції, а
шкільна молодь і юнацтво виступали в українських строях з концертами і
виставами до річниць Тараса Шевченка, Івана Котляревського, Лесі Українки.
29.10.1933
р. «Луг» брав живу участь у проведенні академії Жалоби. Рано в одностроях всі
ішли на Службу Божу і панахиду за погиблих з голоду на Великій Україні, а в
читальні отець виголосив реферат, а потім виступили молодь і студенти.
Дім Цебровських |
Отець придбав необхідні книги для церкви, хору
і молодого дяка Іллі Думанського
В селі викорінили пияцтво.
Отець в селі за час своєї праці змінив життя в церкві
і селі за допомогою молоді в неділі і свята всі миряни і діти були на
богослужіннях в церкві, по п’ятницях і суботах – заупокійні служби, після
весілля молоді мали коло церкви посадити дерево (отець купив в поляка землю), під
час весілля «за браму» не брати горілку, а гроші і купляти книги – журнали. Після
відвідин домівок сім’я священича допомагала: харчами, одягом, різними
матеріалами, медикаментами (їмость мала функції медсестри і лікаря).
За ці роки духовна освіта, побут, культура і матеріальний добробут
дуже покращився. Жив у мирі з поляками, комуністами і москвофілами.
Але ж
ця самовіддана праця отця задля Бога, церкви, народу, викликають ворогів
християнства і українства. А в часи війни, коли процвітало насильство і кров
лилася ріками, підштовхнув сатанинського вчинку, вбивство духівника отця,
людини-змістом життя якої була любов до Бога, церкви і людей.
У вечері 21.03.1944 р. отець як завжди перед сном читав
вечірні молитви, а їмость поралася на кухні, а потім приєдналась до молитви. Саме
в той час увійшла в село боївка і почала жорстоку розправу над невинними
мирними людьми і доброзичливими християнами. Говорили і по-польськи і по-російськи. В приміщеннях школи
кинули гранати. Було вбито 16 чоловік і 15 поранених.
До о. Августина партизанська
банда ввірвалася в дім, вивели його на
двір, де розстріляли їмость Олександру, а отця катованого біля домуі познущалися над ним і били, плювали, а потім прив’язали
до воза. Ногами ззаду до фіри, де вже сидів на возі прив’язаний до фіри Василь
Сорока. Так волокли його по мерзлій безсніжній землі (-8 градусів) ЗО км до
лісу на гору Тарасів, біля
с. Лопушна.. Там було декілька десятків
фірманів з сіл з возами для нібито вивозу лісу, де їх всіх розстріляли. Особливо
жорстоко зазнав катувань з усіх єдиний о.
Августин. Розпороли живіт і рот напхали
конячим послідом, вирвали язик і нігті з пальців, відрізали вуха, викололи очі,
а вкінці - зрешетили все тіло кулями. Посікли тіла Василя Сороки і Івана Мухи -
кинули їх трьох в півницю.
Коні з возами забрали.
Ледве
їх на другий день ввечір знайшли. Тіло отця було недопізнання, хіба що по одязі.
Молодь насипали коло церкви високу могилу, а на верху – 4-х
метровий березовий хрест на знак пошани вояків УПА.
«Скажіте Богові як страшні діла твої, у множестві сили
твоєї мститимуть вороги твої (Пс 65,3)». Малі і великі чуда скрізь.
Після війни будинок і сад отця опустів. Але
фактично проживають дві сім’ї. Одна – дочка (Ольга Попеляста) першого
комуніста в селі. Їхня хата розвалилася, землю продали і радянська держава їх
поселила в будинок.
Друга – дочка Г. Касіяна –
переселенця, який любив церкву більше, ніж свій дім. Був паламарем. Все чистив,
насаджував кругом церкви дерева, робив плоти, поробив сходи (церква на горі).
Доглядав за садом і нові садив дерева і кущі. Вірю, це їх о. Августин тут
поселив, щоб не знищили дім, як тоді нищили все.
А головне. З невідомих причин вирішили
збудувати нову церкву 35 років тому. Довго на селі і за ним шукали місця. А
сталося так, вже потім всі зрозуміли, що воно особливе. Поставили УПЦ КП
«Св.Ольги» на місці пролиття крові отця і їмості.
Дуже багато випадків є за молитвою і для о.
Августина…
Разом у храмі вбиті – 17 осіб |
Ненависть, без сумніву, забрала життя 17
мешканців села. Але їх життя було втіленням любові до Бога, людей і України,
повертається до нас у спогадах, живе в наших молитвах і залишиться для всіх
поколінь зразком і уроком, великим уроком любові до всього свого – рідного.
Парафіяни дуже любили і шанували отця.
Зарекомендував себе ревним у виконанні своїх обов’язків, точним, працьовитим,
енергійним, займався катехизацією дітей у трьох селах, мав свою велику
бібліотеку. Любили і його дружину – побожну, тиху, лагідну, добру, яка понад
усе любила дітей (своїх не було). Родина Цебрівських постійно дбали про освіту,
культуру, побут і добробут громади – мали повне довір’я в людей і були для всіх
прикладом християнського життя.
Жили в мирі з поляками, комуністами і
німцями. Самовіддана праця отця викликала лють у ворогів християнства. Війна,
процвітає насильство, кров ллється ріками і це підштовхнуло їх до сатанинського
вчинку, вбивство духівника, їмості іще 15 невинних мирних добрих християн.
Отця жорстоко замучили: вирвавши в нього
язик, нігті, викололи очі, відрізали вуха, а потім зрешетили його кулями. А
їмості по-блюзнірськи заявили: «З тебе зробимо хрест». І розстріляли її
навхрест.
МУЧЕНИК
Скажіте Богові: Як страшні
діла Твої,
у множестві сили Твоєї леститимуть Тобі вороги Твої (Пс. 65,3)
Молитва за прославу о. Августина-Клемента
Цебровського.
18 серпня 2016 року Божого Митрополит Кир
Ігор Возьняк надав декрет про початок збору матеріалів беатифікаційної справи Слуги Божого о.
Августина -Клемента Цебровського.
Повідомлення про вислуханні молитви просимо надсилати у Місію Постуляції, пл. Соборна, 3а тел. 0322354689, е-mail missiopc@gmail.cim
Немає коментарів:
Дописати коментар