Замойський провінційний собор Унійної Церкви 1720 року

Вийшла книга, ідею якої запропонував і частково реалізував ще за життя Ігор Скочиляс. Задуми його світлої памʼяті продовжують втілюватися у життя програмою «Київського християнства». Дослідження документації з історії Замойського провінційного собору 1720 р. дало матеріали для публікаціїї другої і третьої книг, які представляють рецепцію соборових постанов у Київській унійній митрополії й Мукачівській єпархії ХVIII cт. та вивчення різноманітних питань, пов’язаних із проведенням собору та його декретами.

Книга друга репрезентує дособорову та пособорову документацію (листування) з ватиканських архівів по організації й проведенню Замойського собору та затвердження його постанов. Уперше надруковано мовою оригіналу катехизм «Собранїε припадковъ краткоε и духовнымъ особомъ потрεбноε…» (1722) київського митрополита Лева Кишки. Рецепцію постанов собору представлено в публікації послання київського митрополита Атанасія Шептицького «Про виправлення богослужбових книг» (1738) та досліджено впровадження змін у літургійні книги. Прийняття й застосування декретів Замойського провінційного собору продемонстровано на прикладі Мукачівської єпархії та видано документи її деканальних соборчиків (1720–1727).

До третьої книги увійшло дев’ять статей виголошенb[ як доповіді у Папському східному інституті в Римі на Міжнародній науковій конференції «Кодифікуючи традицію: Замойський собор Київської митрополії» (9–10 листопада 2021 р.). Наукові студії про постанови собору як джерело партикулярного права УГКЦ та Кодексу Канонів Східних Церков, догматичні «новації», культ святих в унійній полемічній літературі, унійне жіноче чернецтво в добу Замойського собору, впровадження постанов собору в Мукачівській єпархії, просопографічне вивчення складу делегатів на собор від Перемишльсько-Самбірської єпархії.

Джерело: видавництво Українського католицького університету