Молитва біля собору св. Юра у Львові 22 січня 1989 р.

У день Соборності України пригадаймо слова Кир Андрея: "Ідеалом нашого національного життя є наша рідна національна Хата Батьківщина... Рідна Хата не повстане якщо не буде українського моноліту, мимо всіх різниць, які нас ділять, завести поміж собою найбільше єдності".  Отож пошук злагоди-єдності це шлях яким йшли до єдності українці у ХХ ст. Бачимо що внутрішні непорозуміння  між лідерами були причиною їх поразки. Важливо що люди, які шукають єдності повинні мати одну ціль і сповідувати християнські цінності. 
Дивлячись у минуле  бачимо що репресії радянської системи Сталіна не залякали людей.  У 1951 р. коли арештовували отців монастиря у Гошеві, зокрема о. Ігнатія (Янтуха) звинуватили у тому що він зберігав символ української державності - синьо-жовтий стяг. У спогадах отець пригадує:"Слідчий Свистун задав питання: Візьми, стань на прапор, потопчи його і я тебе зараз же відпущу до монастиря. Перед моїми очима немовби стала на прапорі вся Україна, зболіла сплюндрована, зневажена, заплакана мов рідна мати над своїми дітьми. Трупом впаду, а не потопчу - відказав я". Отець визнав що він як українець шанує цей стяг, і за це поплатився арештом на 10 р. Пам'ять про подвиг ченця жила у часи правління Хрущова і 22 січня 1962 р.  над Гошевом один з дисидентів п. Михайло Дяк знову підняв синьо жовтий стяг. 

Аспект віри у змаганнях за право свободи віри яскраво проявився 20 січня 1988 р. коли група українських католиків зокрема п. Іван Гель, о. Григорій Будзінський, о. Матей Гаврилів звернулася до учасників Віденської конференції держав-учасниць нарад з питань безпеки і співпраці в Європі з проханням, щоб вони доклали всіх зусиль для конструктивного вирішення проблеми УГКЦ, тобто домоглися її легалізації: "Уже 13-ий рік, як у Гельсінкі був підписаний Прикінцевий Акт, у якому 35 держав ще раз підтвердили свою волю . . .поважати права людини і основних свобод, в тому числі свободу думки, совісті, релігії й переконань для всіх… на всі намагання домогтися від уряду СРСР легалізації нашої церкви й надати нам ті самі права, якими користуються віруючі інших конфесій, уряд відповідає у кращому випадку мовчанням, а в гіршому (точніше “нормальному” для уряду) – вище окресленими репресіями. Тому нагадуємо учасникам зустрічі, що уряд СРСР, змушуючи нас, українців-католиків залишатися в підпіллі, грубо порушує як власні закони, так і міжнародні правові акти".

У день Соборності України 1989 р. вірні з новою силою заявили про свої християнських цінності. 16 січня 1989 р. жінки з Марійського товариства звернулися до духовенства РПЦ і УГКЦ з приводу організації  молебень до Богородиці за народ України у соборі св. Юра у Львові. Першою відреагувало управління у справі релігії, яке викликало жіноцтво на розмову і їм у "молебні-мітингу" було відмовлено. Ганна Мороз була однією з тих жінок свідчить: "з дитинства мені прищепили глибоку віру в справедливість християнського духовенства, тих хто служить Богові, незалежно до якої нації чи обряду вони належать". Виховані у правдах Христової віри - жінки були ініціаторами публічних молінь, які згодом переросли у чисельні молитовні Майдани, які у поєднанні з дипломатичними кроками переговорного процесу між Ватиканом і владою привели до легалізації УГКЦ та проголошення суверенної України. У зв'язку з сучасними подіями кризи влади у Києві у інтерв'ю І-Нет виданню Збруч історик п.  Ярослав Грицак ствердив: У 1989 р., коли падав комунізм, всі боялися, що комунізм впаде не просто з великим тріском, а що це буде ґлобальна катастрофа, війни і таке все інше. Але комунізм впав в принципі тихо, за винятком Югославії і, може, трошки Кавказу. Невідома доля слідчого, але отець Ігнатій про якого ми згадували на початку у 1965 р. був реабілітований, дожив до проголошення незалежності і повернувся у монастир у Гошеві: "Роки йдуть, все страшне забувається. Тільки память нагадує, який Бог справедливий і милосердний". 
З вірою будуймо майбутнє і просімо у Господа Бога щоб українці у 95 річницю дня Соборності мали мудрість і стійкість своїх попередників, щоб у мирний спосіб оборонити ідеали, права і свободи громадянського суспільства в Україні.

о. Полікарп Марцелюк