Благословляю і молюся!

Оздоровлення від хвороби чи уникнення небезпеки за посередництвом праведного є знаком Божого благовоління у ньому. 

В час ювілею 155 ліття від дня  народження Кир Андрея ділимося свідченням с. Марії Зарваницької. Нехай буде доброю звичкою у цей час тривог і випробувань ділитися добрими новинами, а отримана ласка заохотою з довірою звертатися у молитві до Господа Бога за посередництвом Слуг Божих, які переставились до життя вічного і заступаються за нами перед Господом Богом.  

"Мене звати с. Марія Зарваницька, належу до чернечої родини Воплоченого Слова і служу у місійній спільноті Бурштинського монастиря.

У нашому монастирі в коридорі біля каплиці є портрет праведного митрополита Андрея Шептицького. Часто у неділю каплиця повна людьми, так що стою на Літургії у коридорі. Тоді цілу годину маю можливість споглядати цей портрет. На ньому внизу написано «Благословляю і молюся!» Не один раз мені здавалося, що ці слова Митрополит промовив не колись давно, а говорить їх тепер, сьогодні. Говорить їх з Неба. А найголовніше – робить те, що каже: благословляє і молиться за нас. Цього літа я у тому пересвідчилась.

У липні майже всі сестри нашого монастиря захворіли на коронавірус. Не знаючи, що хвора, я поїхала до батьків на давно заплановані канікули. Вже вдома виявився мій діагноз. Я повернулася на лікування до Івано-Франківська, забравши з собою вже хвору маму. Тато залишився вдома, бо почувався здоровим. Мама перенесла хворобу у легкій формі. Я майже три тижні провела у лікарні, змінивши шість антибіотиків.

Перебуваючи в лікарні, я дізналася, що тато також захворів. У нього різко підскочила температура і більше тижня не спадала. Оскільки він ніколи не знав ні що таке лікарня, ні що таке ін’єкції чи крапельниці, не вмів навіть таблетки ковтати, він відмовлявся від госпіталізації скільки міг. Однак прийшлося покласти у лікарню, бо стан був досить поганий.

У той час я перебувала в лікарні, почувалася не найкраще. Коли приходили моменти полегшення, читала твори Митрополита Андрея, які давно почала читати. Коли мені подзвонили і сказали, що татові недобре, я відчулася досить безпомічною. Єдине, чим могла допомогти йому – молитися. Дивлячись на фото Митрополита на книзі, яку тримала в руках, я дуже сильно просила його врятувати мого тата... Тато вийшов з лікарні 29 липня, у день народження Митрополита Андрея.

Не можу стверджувати, що це було чудо, бо тато лікувався звичайними засобами, але точно можу ствердити, що отримала особливу ласку за посередництвом Митрополита Андрея і в черговий раз відчула його опіку.

Прошу всіх, хто читатиме цю статтю, не забувати просити Бога про прославу нашого великого Тата Андрея. А він, який так багато і невтомно працював задля своїх дітей тут, на землі, без сумніву, не втомлюється опікуватися нами і в Небі.

P.S. Тепер у домі моїх батьків (Бурба Любомир Петрович і Марія Дмитрівна, смт. Гусятин, Тернопільської області) висить той самий портрет Митрополита Андрея з написом «Благословляю і молюся!».

Дякуємо за свідчення про отриману ласку і заохочуємо усіх хто отримав ласки оздоровлення ділитися цими добрими новинами з ближніми. У випадку коли бачимо зв'язок молитви і факту оздоровлення від важкої недуги за посередництвом Слуги Божого варта зібрати медичні документи з описом клінічного перебігу хвороби, які записують у медичну картку хворого. Детальніше про збір свідчень при надзвичайних оздоровленнях - стаття

Про подію серйозної хвороби, яка може призвести до смерті та оздоровлення з неї за посередництвом Слуг Божих вартує повідомити душпастиря, а отець має представити справу єпископу.

Детальніше про праведного Кир Андрея "Душі їх у блаженстві перебуватимуть" - фільм 

                                                                     о. Полікарп, ЧСВВ